Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Згідно із статтею 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Статтею 124 Конституції передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Конвенцією ООН про права осіб з інвалідністю, ратифікованою Верховною Радою України у 2009 році, визначені зобов’язання держави щодо забезпечення особам з інвалідністю нарівні з іншими ефективного доступу до правосуддя, а саме:
1) згідно із статтею 9 Конвенції, з метою надання особам з інвалідністю можливості вести незалежний спосіб життя й усебічно брати участь у всіх аспектах життя, держави-учасниці зобов’язані вживати належних заходів для забезпечення особам з інвалідністю доступу нарівні з іншими до фізичного оточення, до транспорту, до інформації та зв'язку, зокрема інформаційно-комунікаційних технологій і систем, а також до інших об'єктів і послуг, відкритих або таких, що надаються населенню, як у міських, так і в сільських районах. Держави-учасниці зобов’язані вживати також належних заходів для того, щоб, зокрема:
а) розробляти мінімальні стандарти й керівні орієнтири, що передбачають доступність об'єктів і послуг, відкритих або таких, що надаються населенню, уводити їх у дію та стежити за їх дотриманням;
б) забезпечувати, щоб приватні підприємства, які пропонують об'єкти й послуги, відкриті або такі, що надаються населенню, враховували всі аспекти доступності для осіб з інвалідністю;
в) оснащувати будинки та інші об'єкти, відкриті для населення, знаками, виконаними абеткою Брайля у формі, що легко читається і є зрозумілою;
г) надавати різні види послуг помічників і посередників, зокрема провідників, читців і професійних сурдоперекладачів, для полегшення доступності будинків та інших об'єктів, відкритих для населення;
д) розвивати інші належні форми надання особам з інвалідністю допомоги та підтримки, що забезпечують їм доступ до інформації;
е) заохочувати проектування, розробку, виробництво й поширення первісно доступних інформаційно-комунікаційних технологій і систем, так щоб доступність цих технологій і систем досягалася за мінімальних витрат;
2) згідно зі статтею 13 Конвенції держави-учасниці зобов’язані забезпечувати особам з інвалідністю нарівні з іншими ефективний доступ до правосуддя, зокрема передбачаючи процесуальні та відповідні вікові корективи, які полегшують виконання ними своєї ефективної ролі прямих і опосередкованих учасників, у тому числі свідків, на всіх стадіях юридичного процесу, зокрема на стадії розслідування та інших стадіях попереднього провадження. Щоб сприяти забезпеченню особам з інвалідністю ефективного доступу до правосуддя, держави-учасниці зобов’язані сприяти належному навчанню осіб, які працюють у сфері здійснення правосуддя, зокрема в поліції та пенітенціарній системі.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Статтею 9 цього Закону також передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак. Суд створює такі умови, при яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, передбачених процесуальним законом.
Для дотримання етики спілкування з людьми з інвалідністю необхідно:
а) дотримуватись таких правил поведінки з людиною у візку:
- не можна самовільно без дозволу котити візок;
- при спілкуванні обличчя співрозмовників мають бути на одному рівні (треба присісти або сісти поруч на стільці);
- при спілкуванні з людиною в кріслі-візку, яка є разом із супроводжуючою її особою, потрібно в першу чергу звертатися і розмовляти з нею, а не із супроводжуючою особою;
- часто люди у візку бояться звертатися про допомогу. Треба зробити крок назустріч і запитати - чим можна допомогти. Допомога має бути ненав'язливою і не надмірною;
б) дотримуватись таких правил поведінки з людиною з вадами слуху:
- при розмові з нечуючими необхідно дивитися безпосередньо на співрозмовника, повільно і чітко промовляти слова із виразною мімікою. Важливо, щоб джерело світла не було за вашою спиною, бо в такому випадку ваше обличчя буде затінене;
- необхідно мати можливість спілкуватися за допомогою переписки: мати листки паперу, блокнот, ручку/олівець тощо. Звичайно, треба писати читабельним почерком, не формулювати довгих фраз;
- не затемнювати обличчя, особливо уста, і не закривати його руками, волоссям тощо;
- щоб привернути увагу людини, яка не чує, необхідно торкнутися її злегка за плече або помахати до неї рукою. Починати розмову після того, коли вас помітили. Кричати не варто;
- якщо нечуюча людина користується послугою сурдоперекладача, то при спілкуванні необхідно дивитися на того, хто звернувся за послугою. Тобто, на нечуючу людину, а не на перекладача;
- якщо Вас просять повторити щось, спробуйте перефразувати речення. Використовуйте жести;
- переконайтесь, що вас зрозуміли. Не соромтесь спитати, чи зрозумів вас співрозмовник;
- якщо ви повідомляєте інформацію, яка включає в себе номер, технічний або інший складний термін, адресу, напишіть її так, щоб вона була зрозумілою;
- необхідно використовувати міміку, жести, рухи тіла, якщо хочете підкреслити або прояснити зміст сказаного;
в) дотримуватись таких правил поведінки з людиною з вадами зору:
- спілкуючись із незрячою людиною, необхідно представитися хто ви, які маєте повноваження, після чого запитати - чим допомогти;
- при супроводі у приміщенні необхідно попереджувати про перешкоди, які є на шляху, наприклад: «зараз будуть сходи, двері з порогом тощо». При можливості озвучувати інформацію про оточення;
- якщо незрячу людину припровадили до кабінету службової особи, необхідно інформувати, куди її привели, назвати цю людину і інших присутніх;
- якщо збираєтеся читати, попередьте про це;
- не можна замінювати читання будь-якого документу його переказом, особливо, якщо при цьому треба поставити підпис;
- не можна тягнути незрячу людину за собою. Треба попередити про необхідність руху та чітко пояснити - куди потрібно прямувати;
- під час спускання чи піднімання східцями ведіть незрячу людину перпендикулярно до них. Пересуваючись, не робіть ривків, різких рухів. Під час супроводу незрячої людини не закладайте свої руки назад, це незручно;
- Коли ви спілкуєтесь з групою незрячих людей, не забудьте кожного разу називати того, до кого ви звертаєтесь;
- не примушуйте вашого співбесідника говорити в пустоту, якщо ви рухаєтесь, попередьте його.
г) дотримуватися таких правил поведінки з людьми із ускладненнями в мовленні:
- не ігноруйте певні слова людей, яким важко говорити, тому що зрозуміти їх у ваших інтересах;
- не перебивайте і не спрямовуйте людину, що відчуває ускладнення в мовленні. Починайте говорити тільки тоді, коли будете впевнені, що вона вже висловила свою думку;
- не намагайтесь прискорити розмову. Будьте готові до того, що розмова з людиною з ускладненнями в мовленні займе у вас більше часу. Якщо ви поспішаєте, краще вибачитися та повернутися до спілкування за декілька хвилин;
- дивіться співрозмовнику в очі, підтримуйте візуальний контакт, максимально концентруйте вашу увагу на змісті бесіди.
д) правила поведінки з особами з затримкою розумового розвитку:
- ставтесь до людей як до особистостей, відповідальних дорослих, і не робіть висновків, що вони нічого не можуть робити;
- будьте терплячими та будьте готові пояснити інформацію більш, ніж один раз;
- намагайтесь не використовувати складних речень;
- пам’ятайте, що деякі люди з затримкою розумового розвитку віддають перевагу дотриманню певних правил чи порядку. Наприклад, люди з аутизмом. Тому за можливості погодьте ці певні правила чи порядок;
е) правила поводження з людьми з гіперкінезами (спастикою):
Гіперкінези – безконтрольні рухи тіла та кінцівок, які притаманні зазвичай людям, що мають ДЦП. Вони також можуть виникати в людей з пошкодженням спинного мозку.
- під час розмови не відволікайтесь на несвідомі рухи вашого співбесідника, тому що можете пропустити щось важливе, і тоді ви і ваш співрозмовник будете в незручному становищі;
- пропонуйте допомогу ненав'язливо, не привертаючи загальної уваги;
- перш ніж запропонувати допомогу, запитайте, чи потрібно це. Пропонуючи місце, не наполягайте, якщо людина відмовляється;
- під час спілкування розташуйте місця так, щоб людина з гіперкінезами не заважала іншим людям мимовільними рухами;
- не бійтесь суперечити людині з гіперкінезами, боячись її розхвилювати. Позиція "тільки не хвилюйся", "добре" призведе до втрати часу та нервів. Спокійно аргументуйте, якщо бачите, що співрозмовник хвилюється;
- при гіперкінезах зустрічається ускладнення мовлення.
Підсумовуючи сказане, необхідно зауважити, що особи з інвалідністю є споживачами таких самих послуг, як і особи без інвалідності. Розуміння того, чого саме хоче особа з інвалідністю, вимагає зосередження уваги на людині, а не на її інвалідності. Перше й найголовніше необхідно побачити людину.
_03_03.png)
